Коли ви задаєтесь питанням про зміни в житті, вибір професії, яку роль грає сімейна традиція, та як поєднати все це в умовах сучасних реалій, виникають дуже особисті історії. Ось одна з них – своїм шляхом до відкриття салону з нами поділилася Наталія, власниця салону Family в Ірпені.
Героїня цієї історії – перукарка в третьому поколінні. У її родині любов до перукарської справи передавалася з покоління в покоління. Бабуся стригла сусідів, родичів, знайомих, а потім і батько взяв ножиці в руки.
Дарʼя: Наталія, я переглядала вашу сторінку в Інстаграм і побачила, що ви за освітою взагалі фінансистка. Як так трапилося? Чому після такої освіти все ж обрали саме бʼюті-сферу?
Наталія: Я взагалі перукар вже в третьому поколінні. В мене бабуся моя завжди стригла всіх. Всіх сусідів та родичів. Так само тато мій, він теж почав сусідів стригти я памʼятаю, як перед святами приходили до тата та просили сусіди та знайомі їм зробити зачіску. І я ще коли входила в школу, я зразу казала, я буду перукарем. Але, враховуючи те, що я гарно навчалася – у мене гарні оцінки були, я здала ЗНО на високі бали, плюс я побоювалася, що все ж перукарська справа – це така робота, яка не завжди може бути стабільна. Припустимо, якась алергія може початися або ж якісь непередбачувані обставини, які там не дозволять працювати. Тож я для себе завжди хотіла мати запасний варіант: якщо це не перукарське, то я фінансистка. Рахувати я дуже люблю. І ми вирішили з батьками, що я буду вчитися на фінансиста, а паралельно буду вчитися на перукаря. Я вчилася в університеті і пішла на перукарські курси, хоча до цього я вже стригла весь гуртожиток, стригла всіх своїх знайомих.
Коли я пішла на магістратуру вчитися, я пішла паралельно в два салони працювати. Цікаво, що ці два салони були дуже різні. Один салон власниці допомогти відкрити батьки, а другий салон зробила дівчина самостійно з 0 і сама добивалася всього. І це в управлінні було дуже помітно. В тої, якій дали величезний салон, клієнтів не було. А тій, в якої було невеличке приміщення, вона дуже старалася і активно працювала над напрацюванням нових клієнтів – мені це завжди дуже імпонувало.
Дійшло до того, що всі мої подружки напівжартома на день народження бажали свій салон. Цікаво, що я потрапила на відкриття обох салонів, в яких працювала, і бачила, як це складно і, певно, це мене певною мірою зупиняло. Але обставини самі мене підштовхнули надалі.
Все почалося під час ковіду. Я працювала у двох салонах одночасно, перехворіла на ковід та мала надалі дуже тяжкий процес відновлення. Щоб трохи розгрузити себе фізично, я вирішила, що оскільки маю вже доволі велику клієнтську базу, тож можу працювати вже сама на себе на умовах оренди. Я таким чином пропрацювала 4 місяці і раптом власниця салону приголомшила мене новиною – вона планує здавати салон в оренду. Я була розгублена, адже мала знову десь зʼїзджати, шукати приміщення, переводити своїх клієнтів. Мене дуже сильно підтримали в цьому плані батьки – вони сказали “Наташ, якщо хочеш спробувати, бери салон”. Майстрів тоді, окрім мене та однієї майстра манікюру, практично не було. Я пам’ятаю, тоді на той момент мені треба було заплатити 40 тисяч гривень за перший і останній місяць – на той момент (4 роки тому) це була чимала сума. Цікаво, що на той момент власниця салону пропонувала його багатьом взяти в оренду, крім мене – певно тому, що я була найменша. Тоді в мене був буквально один день подумати і я дуже вдячна батькам, що вони мене так підтримали! І, звісно, батьки знають мій характер – якщо я за щось беруся, то роблю серйозно, одразу так, як треба.
Після того почався цікавий та складний етап пошуку та навчання персоналу, я самостійно навчала своїх майстрів-перукарів, ми з дівчатами їздили на різні курси підвищення кваліфікації, з колористики та іншого. Загалом, ми гарно працювали, вже мали доволі налагоджену роботу. Але надалі всіх нас чекало наступне потрясіння – почалася повномасштабна війна.
На перший час ми, звісно, зачинилися та всі розʼїхалися хто куди. Але 15 травня ми вже відновили роботу. Я почали шукати нових майстрів для себе. На той момент ми були одні з перших, хто відкрився у Ірпені. Те, що ми не побоялися стартувати в такий складний момент, дало нам суттєву перевагу і надало можливість напрацювати класну клієнтську базу одразу. Плюс ми тоді спробували вперше та запустили таргет – цей крок теж дав суттєву конкурентну перевагу.
Спершу я самостійно вела весь запис, але зі збільшенням кількості клієнтів та майстрів, звісно, найняла адміністратора. А далі я вирішила взяти собі CRM-систему, тому що доводилося все вручну рахувати кожен день. При тому, що я, як фінансист, люблю рахувати, але це було дуже складно, бо було багато майстрів, треба було вираховувати собівартість послуги і таке інше. Я подивилась салони, чим найбільше користуються та що рекомендують, та обрала Altegio за переважною більшістю рекомендацій.
Мені важливо, щоб все було “по полочкам”, як то кажуть – систематизовано та зручно. Саме так і є в Altegio. Дуже візуально побудований розклад – зручно орієнтуватися всім: і адміністратору, і майстрам. Розрахунок зарплат – просто бомба. Все порахувала, дівчата не напрягаються і все дуже прозоро. Також періодично із адміністратором відслідковуємо клієнтів, які тимчасово перестали відвідувати салон, та робимо різноманітні розсилки на таку аудиторію. Загалом можу сказати, що нам програма на 90% полегшила життя та забрала на себе купу функцій, яку раніше ми робили вручну, витрачаючи час.
Надалі ми тільки переконалися у правильності свого рішення, адже почалися відключення світла, і нас дуже виручав онлайн-запис. Клієнти завдяки цьому могли записуватися самостійно у зручний для них час, коли мали світло. А нам тільки приходили сповіщення та ми були раді, що навіть у такий складний час завдяки цьому віджету мали завжди практично повний запис на всі робочі дні.
Коли ситуація зі світлом стала погіршуватися, стало очевидно, що нам просто критично необхідний генератор для роботи. На той момент генератори були на вагу золота, їх просто ніде гне можна було знайти. Мені допоміг його роздобути мій клієнт, який мав можливість замовити його з-за кордону на той момент за 55 тисяч. Це, звісно, не мала сума, але я розуміла, що в нас багато людей, багато клієнтів, майстрів – нам необхідно працювати. Звісно, термін використання такого акумулятора теж має свої межі, тим паче, якщо його використовувати на постійній основі. Він почав ламатися і я розуміла, що нам потрібна більш потужна альтернатива. На той момент я була вже більш досвідчена у цьому плані, тож розуміла, що саме мені потрібно.
Ми працюємо в багатоповерхівці, де живуть люди, а генератор створює шум. Я в першу чергу шукала, щоб він був безшумний, легенький. Плюс по вазі – попередній важив 80 кг і, звісно, дівчатам-майстриням було дуже важко його виносити.
Третій фактор, який варто враховувати – завантаженість салону. Буває таке, наприклад, що перукарі не працюють, працюють тільки майстри манікюру. Тож треба, щоб був економний режим, щоб він міг працювати і на максимальній потужності, і на мінімальній.
За цими характеристиками я обрала собі німецький генератор. Його вистачає нам на усі послуги. У нас 5,5 кВт. Ми стараємося не сильно нагружати його, але іноді бувають такі ситуації – наприклад, 34 години не було світла.
Були під час блекауту і такі дні, коли по 3 дні не було світла. Ми тоді просто гріли вдома на газу воду та в нас стояла черга на миття голови, бо люди елементарно не могли помити волосся та посушити його. Ми розбавляли гарячу воду холодною та записували людей на таку процедуру, тому що це необхідність для людей. Одна клієнтка приїхала з-за кордону і знімала відео – каже, будемо показувати за кордоном, як працює український бізнес.
Також була в нас ще одна цікава ситуація – нас затопило під час зливи, так як ми знаходимося у цокольному приміщенні. Це добре, що дівчата були в салоні, і це було вдень. Дівчата змогли все повичерпувати та таким чином врятувати техніку.
Дарʼя: Наташ, це дуже складно. Я вам скажу, що це в принципі у нас в країні вести бізнес, це завжди було нелегко. А враховуючи зараз ситуацію, враховуючи війну, відключення світла і те, що треба вам зараз поєднувати материнство з бізнесом, хотіла дізнатися, як ви плануєте це поєднувати? Напевно, більше будете делегувати адміністраторам, дівчатам для того, щоб певний період приділити собі з дитинкою?
Наталія: Ну, ПДР у мене стоїть на завтра. Сьогодні я ще була на роботі. Взагалі, я планую виходити на роботу. У мене чоловік буде з дитиною, ми вже вирішили це питання. Він ще два дні допрацьовує та йде в відпустку. Далі йде в відпустку по народженню дитини. У мій салон було вкладено дуже багато сил та душі, я не зможу залишити свою улюблену справу. Я люблю свою роботу, тому я напевне так і ходжу туди до останнього. І я планую виходити, щоб не втрачати навички, не втрачати клієнтів. У мене всі мої клієнти, які ходять до мене по 4 роки, по 5 років – ті, які з самого початку до мене ходять.
Дарʼя: Мені здається, це головна ознака того, що ви дійсно знайшли своє покликання. Це круто, коли ти кайфуєш від того, що робиш.
Коли я виходжу на роботу, я не працюю – я відпочиваю.
Наталія: Так, мені подобається. Я йду і знаю, поспілкуюся з дівчатами своїми, з майстрами, клієнтами – дуже люблю своїх людей.
Дарʼя: Підкажіть, як у вас з персоналом зараз? Якщо хтось йде, як ви шукаєте заміни зараз? Від багатьох власників салонів чую, що зараз дуже важко знайти кваліфікованого працівника, дійсно хорошого, і є з цим проблеми.
Наталія: Поки я працюю, у нас дві дівчинки виїхали за кордон – звісно, цей фактор суттєво впливає. Щодо пошуку, в основному шукаємо також за допомогою таргету в інстаграм – для нас це дуже ефективно. Дуже багато в нас клієнтів, які по рекомендації приходять. Сарафанне радіо – це дуже класна штука. Я в дівчатам-майстрам завжди кажу питати, звідки клієнт прийшов до нас – веду для себе таку статистику, дуже цікаво ці процеси відслідковувати, який саме канал залучення працює найкраще.
Взагалі у нас такий колектив, що в нас нема конкуренції в салоні. Я за цим дуже слідкую завжди, щоб була гармонійна атмосфера. Бувало й таке, що людина виходила на стажування, спробувала пару днів попрацювати, і надалі ми просто розходилися за згодою – якщо ми не співпали за поглядами на роботу, на спілкування, то нема сенсу далі намагатися вибудувати якусь співпрацю. Мої дівчата дійсно дуже дружні.
Дарʼя: Наташ, ви так спокійно розповіли про велику кількість проблем, з якими стикається салон під час роботи, що мені хочеться спитати, на яких ви заспокійливих? Як ви так спокійно це сприймаєте?
Наталія: Буває в мене таке, що я втомилася. Я тоді кажу :”Просто дайте мені спокою, не дзвоніть мені 2 дні”. Але я просто сама по собі така – я дуже активна людина і мені це приносить задоволення. Потрібно ж далі жити, будувати якісь плани на майбутнє. Сісти і просто скласти руки – це не варіант для мене.
